Субота, 22.07.2017, 18:36 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
RSS

Слава Ісусу Христу!

Головна » 2014 » Січень » 4 » Проповідь - Неділя Святих Отців
15:34
Проповідь - Неділя Святих Отців

Неділя Святих Отців

«Сповіщаю волю Господню:  

Господь сказав до Мене:

«Ти Син Мій, Я нині породив Тебе»

(Псл. 2:7)  


В кожну неділю перед святом Різдва Христового маємо нагороду почути у храмі Божім ряд імен старозавітних патріархів і пророків. Ці імена родоводу подані в порядку їх слідувань, створюють родовий ланцюг, що починається від старозавітного патріарха Авраама: «Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам (Рим. 4:16). А кінчається родовід Йосифом мужем Марії, що від неї родився Христос.

Починаючи Святу Євангелію родоводом Ісуса Христа Святий Матфій мав подвійну ціль: показати, що Ісус не тільки Богом, а й чоловіком, що прийняв людську подобу і народився від Діви Марії. З цим родоводом він стверджує, що тільки в Ісусі Христі сповнились пророцтво Ісаї, який прорікав, про чудесне воплочення: «Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14). І про місце Його народження, Вифлиєм: «І ти, Вифлеєме – Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? З тебе вийде Мені Той, який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5:2). Ось ці пророцтва свідчать про всі ті події, які здійснилися в Ісусі.

Бог говорив до світу через природу, через образи і символи, також через патріархів і пророків. Істинна повинна була проголошуватися людству, зрозумілою для нього мовою.

«Коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Своєго (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення» (Гал. 4:4-5). Христос покликаний був прийти, про що промовили слова ясно і зрозуміло. Він Творець істини, повинен відділити правду від полови людських вчень. Оманливість гріха досягала найвищої точки. Всі сили для руйнування людських душ були введені в дію. Син Божий, дивлячись на світ, бачив лише страждання і горе. З жалем Він дивився на те, як люди стали жертвами жорстокості сатани – це зведених, скривджених, загублених. Сатана торжествував, оскільки йому вдалося принизити у людстві образ Божий. Але Ісус прийшов, щоб відновити в людині образ її Творця.

Ніхто інший, крім Христа не може знову відтворити характер, зруйнований гріхом. Він прийшов, щоб прогнати демонів, котрі опанували нашою волею. Він прийшов, щоб піднести нас з пороху і відновити за Божественним взірцем понівечений характер людини, увінчати її Своєю славою. «І ви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха» (1 Ін. 3:5).

Як мав би поводитися Бог, втілившись у людину? Чи мав Ісус атрибути Бога? Для чого, щоб віднайти відповідь на ці запитання, спробуємо з’ясувати, навіщо потрібно було Богу втілюватися у людину. Скористаємося аналогією пов’язаною із мурахами. Уявіть собі тракториста який оре лан. Він помічає на цім полі мурашник, що загине при наступному заході трактора. Оскільки тракторист любить мурах, то він біжить до мурашника попередити його мешканців про небезпеку. Спочатку він кричить їм, але вони продовжують свою роботу. Він намагається говорити мовою знаків, але невдало. Чому? Тому що він не може встановити з ними зв'язок, контакт. Як же це зробити найкращим чином? Зрозуміло, що мурахи зрозуміють його, якщо він зуміє перетворитися на одну з них.

У який спосіб Бог може краще за все зв’язатися із нами? Ясна річ, що Йому слід втілитися у подобі людини. Якщо Бог постане у подобі людини, то що ж це буде за людина? У неї будуть всі ознаки Бога, вона з’явиться на світ незвичайним чином і буде вершити чуда. Вона буде безгрішною і полишить по собі довгу пам'ять. Все, що буде оточувати цю незвичайну людину, теж буде незвичайним. Бог прийшов на землю щоб спасти людину від гріха.

Надія на обіцяного Спасителя була тою єдиною зорею просвічування людям на шляху життя, розбуджувала тугу бажання добра, правди, та вливала надію на спасіння, що мав принести Месія. Уявімо собі, яка то радість для людства з хвилиною приходу Спасителя. «Народ, що видів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні тіні смерти, світло засяяло їм» (Мф. 4:16).

Цар слави принизив Себе, прийнявши людську природу. Слава Його була прихована, щоб увага людей не зосереджувалася на Його величі. Він відмовився від усякого зовнішнього блиску. Багатство, світська слава і людська велич ніколи не зможуть спасти душу від смерті. Ісус турбується не про те, щоб приваблювати людей рисами Своєї зовнішності. Тільки краса небесної правди повинна привертати тих, хто бажатиме йти за Ним.

«Дім ваш нехай буде храмом Божим» - так творив великий учитель святої Церкви Св. Іоан Золотоустий. А тоді родини християн були вогнищем святості життя, де плекалися побожні звичаї, а батьки були гідним прикладом для своїх дітей.

Матеріальний дім може витримати бурі й зливи тільки тоді, коли він збудований на скелі, на сильному фундаменті. Моральний дім, тобто подружжя, родина, переможе всі аморальні бурі й небезпеки, якщо побудований на важливій основі релігії – на скелі віри в Небесного Творця. Батьки нехай щодня моляться разом із дітьми, бо спільна щира молитва стає моральним цементом і закріплює родинний зв'язок на спільне моління у храм Божий. Пречиста Діва Марія і святий Йосиф кожного року відбували у далеке паломництво з Назарету до Єрусалиму, Ісус у 12 років мав свою першу прощу до Єрусалимської святині.

Як приємно бачити в храмі батьків із маленькими дітьми, в яких проявляється жива віра, і залишається у душі дитини на все життя.

Ми всі є діти Божі. До нас промовляє Христос Спаситель: «Майте віру Божу…» (Мк. 11:22). «Перебувайте ж у Моїй любові» (Ін. 15:9). «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:33). Сильна, непохитна, жива і дієва віра в Бога збереже наші родини в єдності і любові.

Людина серед багатьох здібностей і властивостей духа, обдарована, мабуть найкращою й найдивнішою властивістю свого розуму – здатність думати про вічне серед дочасного світу і про безконечне. Підійдімо до Христа Ісуса і спитаймо, що ми маємо робити, щоб життя вічне осягнути. І спаситель нам скаже: Потрібно завжди іти за покликом Христовим, вірити в Його науку, зберігати в своєму серці заповіді Божі, бути доброю людиною, не ворогувати ні з ким, мати любов до ближнього свого.

Дорогі браття і сестри у Христі Ісусі, зустрічаймо Різдво Христове нашим прегарним українським Святвечором, в оточенні своєї родини, своїх діточок із молитвою на устах. Вітаймо Дитя Боже чарівними колядками і просімо, щоб Христос Господь народився в наших серцях і оновив наші душі своєю ласкою. 

Амінь.


Настоятель храму св. Василия Великого с. Яблуниця, прот. ієрей Володимир Стадник
Переглядів: 1206 | Додав: Administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

Ви можете додати поточну сторінку
у наступні соціальні сервіси:

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Теги


Ми у вікіпедії

читати
Автор статті: Ігор Ремез

Наше опитування

Чи відвідували ви стару версію нашого сайту?
Всього відповідей: 36

Пошук

Погода в Яблуниці

Календар

«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Друзі сайту



Свято-Духівський храм УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство

Рейтинг сайтів прикарпаття

Статистика






Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0