11:46
Проповідь на Новий рік!

Проповідь

Новий рік



Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

«Благослови рік цей, Мати Пресвята,
Щоби ся родили, пшениці й жита,
Щоб ми не знали голоду й війни,
Від огня і нужди нас озорони».

(із церковної пісні)



Ще один рік відходить у вічність, а на зміну йому із вічності приходить новий рік. Кожний наступний рік таїть у собі багато невідомого перед кожним із нас. Душа людська так створена, що вона завжди що-небудь шукає, чогось бажає, до чогось прагне. Та чого б не шукала людина, вона завжди домагається одного: здоров’я, щастя, блаженства.

З того часу, як існує світ, ще ніхто не знайшов для себе в усьому цьому істинного щастя. Премудрий Соломон, який мав повну можливість задовольняти всі свої примхи, володів незліченними багатствами, був оточений казковою розкішшю і мав гучну славу користуючись усіма цими благами життя, сказав, що це суєта суєт і загибель духу.

Ось б’є в житті християнина перша година. Що ж вона нам говорить, чого навчає? Вона говорить нам, що Бог є один. Чи пам’ятаємо про першу й найважливішу заповідь Божу: « Нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм» (Вих. 20:3). Але, може, ми поставили на престолі нашого серця якогось іншого бога? Може нашим богом стали багатство, слава, гроші, почесті? Чи може належимо до тих, про яких ап. Павло говорить: «Бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву…» (Рим. 16:18). Яка ж кара чекає на нас? Чи думаємо ми коли-небудь про це?

Удар другої години нагадує нам, що Ісус Христос був одночасно Богом і Людиною, мав два єства – Боже і людське. «Він будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові, але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став я чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. (Флп. 2:6-8). Цей удар другої години неначе питає нас: чи знаємо ми про це, чи віримо в значимість Божого Розп’яття для всього людства, чи дякуємо Йому за все зроблене Ним ради нас?

Третя година в християнському житті людини сповіщає нам що Господь Бог існує в трьох Особах Божих. «Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє – єдине (1 Ін. 5:7) Пресвята Трійця створила весь невидимий і видимий нам світ і все, що в ньому. Третя година говорить нам про три головні християнські чесноти: віру, надію й любов. Віра полягає в тому, що ми признаємо за правду те, що нам Бог об’явив. Віра – це дар Божий, який осягаємо через єднання з Богом у таїнствах і молитвах.

Четверта година ставить перед наші духовні очі чотирьох Євангелістів: Матея, Марка, Луку та Йоанна і написані ними св.. Євангелія, з якої черпаємо для себе всю науку Ісуса Христа. Четверта година теж нагадує нам про кінцеві процеси: смерть, суд, рай, пекло. Чи пам’ятаємо ми, про те, що нашому життю на цій землі рано чи пізно прийде кінець. Предвічний Суддя видасть засуд, від якого залежатиме вічність. І та вічність буде, або щаслива в небі, де праведники за своє життя будуть втішатися вічним щастям. А грішників чекає вічна мука у пеклі. «Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники – в життя вічне» (Мт. 25:45-46).

Удари п’ятої години показують нам п’ять глибоких ран на зболілому тілі Ісуса Христа. «Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода». (Ін. 19:34). «Сказавши це він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа» (Ін. 20:20). Ці рани нашого Спасителя взивають до нас щоб ми не грішили. Бо скільки разів грішимо, то Хрестовим ранам завдаємо страшного болю, і терпіння. «Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:5). Так само підтверджує апостол Петро: «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися» (1 Пет. 2:24).

Шоста година дає нам можливість заглибитися в правдивий ідейний зміст шести правд віри, а саме:

1. Є один Бог, який усе створив і всім керує.

2. Бог є справедливий Суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає.

3. Є три Божі Особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – Пресвята Трійця.

4. Друга Особа Божа – Син Божий став чоловіком і вмер на хресті задля нашого спасіння.

5. Людська душа є безсмертна.

6. Благодать Божа для спасіння є необхідна.

Чи знаємо ми їх і чи віримо в те, що вони розповідають? Чи намагаємося ми своє життя вести згідно з цими правдами Божими.

Коли б’є сьома година, вона неначе нагадує нам що є сім Тайн: Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Причастя, Єлеопомазання, Подружжя, Священство. В першу чергу ми розуміємо, що без хрещення не можлива наша подальша участь в інших таїнствах. Треба твердо знати, тільки «Хто увірує й охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений» (Мк. 16:16). А як часто приступаємо ми до так необхідних Святих Таїн, святого Причастя? Св. Церква покладає на нас обов’язок завжди протягом року сповідатися та причащатися св.. Тайн, а можливості – навіть декілька разів на рік. Сам Христос сказав: «Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі» (Ін. 6:53).

Восьма година, пригадає нам вісім євангельських блаженств, які Ісус Христос проголосив у своїй нагірній проповіді:

1. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

2. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

3. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

4. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

5. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

6. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

8. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

9. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради.

(Мф. 5:3-11).

Удари дев’ятої години ставлять нам перед очі дев’ять ангельських чинів, що стоять та служать біля Божого Престолу, а саме: Херувими, Серафими, Престоли. «Навколо Нього стояли Серафими; у кожного з них по шість крил; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! Уся земля повна слави Його!» (Іс. 6:2-3). Вони палають любов’ю до Бога і ту любов запалюють у серцях людей. Херувими сіяють світом і знанням Бога та розумінням таємниць Божих, і просвітлюють людей. Престоли служать правосуддю Божому. Ангели – володарі вони володарюють над нижчими чинами охоче і радісно служачи Господеві. Ангели – сили сповнені божественної міцності, за волю Господа творять великі чудеса во славу Божу. Ангели – влади мають особливу владу над злими духами; вони відганяють силу ворожу, що намагаються спокушувати святих подвижників, і допомагають людям у боротьбі зі злими духами. Ангели – начальства керують державами, містами. Вони наставлять на світі начальників і допомагають їм виконувати свої обов’язки на благо ближніх і на славу Бог.

Архангелі – то великі благовісники, що сповіщають людям таємниці Божі. «Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет» (Лк. 1:26).

Найнижчий чин – це просто ангели вони найближчі до людей. «Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх» (Пс. 90:11). «Стережіться, щоб ви не зневажали жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мф. 18:10).

Десята година неначе виводить нас гору Сінай, де ми разом із старозавітнім пророком Мойсеєм, одержуємо від Бога десять заповідей Божих. А вони мов ті поруччя на дорозі до неба. Хто живе за Божими заповідями та сповняє їх, той твердо і сміливо ступає по сходинках духовної досконалості, хоч здебільшого – це вузький тернистий шлях. Хто не заховує заповіді, той блукає, ходить манівцями, що приведе до вічної погибелі.

Із ударами одинадцятої години приходить нам на думку Христова притча про господаря, який у різні години робочого дня наймав робітників на свій виноградник. «Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і що належатиме, одержите» (Мф. 20:6-7).

«І говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку» (Мф. 20:12). Ця притча показує нам безконечне милосердя для грішників. Бог за всіх подбає, нікого не залишить без винагороди, якщо ми будемо гідні його заклику, почуємо Його голос і підемо за Ним.

При дзвоні дванадцятої години встають перед нами постаті Христових Апостолів, які на поклик Христа залишили все і пішли за Ним. Вони терпеливо зносили голод і холод, злидні й глузування, навіть мученицьку смерть. «Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас (Мф. 10:16-17).

Христові апостоли старалися зберігати єдність у Церкві: «З усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру» (Еф. 4:2-3).

Щоб сповнилася наша надія, нам необхідно постійно молити Господа і взивати до Нього словами псалмоспівця Давида: «Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. Настав мене на істину Твою і навчи мене стежок Твоїх. Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти – Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю» (Пс. 24:4-5).

Тому й ми повинні сьогодні пізнавати дорогу Господню, щоб ми могли ходити, і цей рік Божий, по дорозі правди, та милості, і Божої Благодаті. «Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх» (Пс. 33:2).

Амінь.


Настоятель храму св. Василия Великого с. Яблуниця,
 
прот. ієрей Володимир Стадник









Переглядів: 3789 | Додав: Administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]